Усі поради найбільш важливі у місті, адже саме там найбільше споживання пального, постійні зупинки та початок руху від світлофора, важливість полегшення автомобіля від речей, в яких немає потреби
На споживання пального найбільший вплив має стиль керування автомобілем. Тож варто окремо зосередитись на тих навичках, що дозволять суттєво його зменшити. І, відповідно, збільшити дистанцію пробігу на певному запасі пального (10 літрів, 20 літрів, пів бака).
Як вказується у матеріалі Hotline.finance, з точки зору паливної економічності та руху, гальмування для звичайного автомобіля (не електромобіля) — поганий процес. Це втрата енергії, яка перетворюється на тепло й розсіюється без можливості повернення. Проблема навіть не в самому гальмуванні, а в тому, що після нього зазвичай потрібно прискорюватись: старт з місця, прискорення після повороту. Отже, потрібно натискати педаль акселератора, і двигун споживатиме більше пального. Порада полягає в тому, що потрібно намагатись рухатись так, аби мінімізувати застосування гальм, використовуючи їх лише за необхідності повної зупинки автомобіля — плавної або екстреної.
Зазвичай рекомендації щодо прискорення звучать як "плавно натискати педаль акселератора, плавно прискорюватись, раніше перемикатись на наступну передачу". Все це і справді діє у більшості випадків. Особливо коли ви стоїте на перехресті за іншим автомобілем — та, зрештою, при ввімкненні "зеленого сигналу" світлофора вимушені рухатись за ним і в його стилі руху.
Зазвичай це буде як раз такий стиль плавного прискорення. Проте є й другий варіант: динамічне прискорення на перших передачах (1-2-3) і швидкий перехід на максимально високу передачу (5-6). Попри абсурдність поради, насправді тут є багато переваг:
Адже при динамічному прискоренні, автомобіль миттєво досягає дозволеної міської швидкості, а далі — на високій передачі — двигун лише підтримує цю швидкість, маючи невисокі оберти та потребуючи мінімум пального. Тобто, спочатку буде невеликий період високого рівня споживання пального, проте далі настає період невеликого рівня споживання пального — й загалом споживання пального за певний відрізок шляху може виявитись нижчим, ніж коли їхати плавно. Однак варто зазначити, що такий варіант спрацює лише у тому випадку, якщо ви стартуєте з першої лінії перед світлофором, ніхто не заважає, вже є певні навички та готовність до динамічного прискорення автомобіля. В усіх інших випадках краще обирайте стиль прискорення "плавно та обережно".
Автомобілі з автоматичною коробкою перемикання передач (АКПП) мають декілька програм керування "автоматом" або можуть налаштовуватись під стиль керування конкретного водія. Тож за певний час, трансмісія АКПП сама пристосується й підбере найбільш ощадливий режим руху. Крім того, багато залежить від конструкції "автомату": наприклад, CVT-варіатори в принципі спроєктовані та працюють таким чином, аби тримати двигун в оптимальному робочому діапазоні — і, відповідно, досягати найкращої паливної економічності. Однак автомобіль з механічною коробкою перемикання передач (МКПП) потребує уваги водія до вибору передачі. Загальна рекомендація: для усталеної швидкості руху — вибирати найвищу можливу передачу. Тоді оберти колінчастого валу двигуна будуть мінімально можливими, і він споживатиме мінімум пального. Зазвичай, для дизельного двигуна й ненавантаженого автомобіля — це 1,3–1,5 тисячі обертів на хвилину або трошки більше. Для бензинового двигуна й ненавантаженого автомобіля — це 1,5–1,8 тисячі обертів або трошки більше. Варто зауважити, що не потрібно опускати стрілку тахометра нижче цих обертів, оскільки двигун тоді працює не стабільно, електроніці доводиться коригувати роботи двигуна періодично відкриваючи дросель та додаючи більше пального — так рухатись неприємно, зростає навантаження на двигун, більше споживання пального.
Під час прискорення (початок руху, випередження чи обгін) зазвичай потрібно використовувати середню зону тахометра. Тобто, бензиновий двигун повинен працювати у діапазоні мінімум 2,5–4 тисяч обертів, а дизельний — в діапазоні 1,5–2,5 тисячі обертів на хвилину. Адже саме в цьому діапазоні двигуни зазвичай розвивають максимальний крутний момент, а отже автомобіль демонструє максимальну здатність до прискорення. Досягнувши максимальної відмітки — одразу перемикайтесь на наступну передачу. І так робіть до тієї пори, доки не досягнете потрібно швидкості, після чого вибирайте максимально можливу високу передачу.
Не потрібно вимагати від двигуна прискорення з низьких обертів, адже з одного боку — зростає навантаження на деталі двигуна. А з іншого боку — масляний насос працює з мінімальною продуктивністю, тиск та подача мастила мінімальні. Зрештою: є навантаження, проте немає захисту від тертя. І це може призвести до пошкодження деталей двигуна та вартісного ремонту: не допоможе ніяка економія від збереженого пального. То ж коли ви розумієте, що потрібно прискоритись, — обов’язково перемикайтеся на передачу нижче, аби підвищити робочі оберти. Виконайте прискорення і далі знову переходьте на максимально можливу високу передачу. Цікаві зауваження. По-перше, сучасні автомобілі з "механікою" часто мають підкажчик необхідності перемикання на передачу нижче або вище. І він з заводу налаштований так, аби водій перемикався якомога раніше. То ж якщо ви вибираєте стиль прискорення "м’яко-плавно", то цей підкажчик вам знадобиться і справді допоможе. Проте якщо ви бажаєте стартувати й прискорюватись максимально динамічно, то можете ігнорувати підкажчик перемикання і додавати 0,5-1-1,5 тисяч обертів зверху.
Є багато суперечок про прогрівання двигуна — тут і питання екології, і питання паливної ощадливості. Рекомендують мінімальне прогрівання двигуна в теплу пору року і триваліше взимку — проте лише за умови плавного початку руху. Чому так? По-перше, мастилу потрібно розійтись по системі змащення двигуна, а це вже декілька секунд. Крім того, стоячи на місці, ви можете оглянути автомобіль, пристебнути пасок безпеки, перевірити речі в салоні. Ще одним показником може бути зниження обертів прогріву (1–1,3 тисячі) до рівня обертів холостого ходу (700–900) — це помітно і на тахометрі, й просто "на вухо". Умовно, хвилини-дві цілком достатньо для прогрівання двигуна влітку. По-друге: після такого прогріву вже можна рушати — але без різкого прискорення та високих обертів. Адже деталі двигуна ще не прогрілись повністю, ще не вибрані теплові зазори — і все ще може призвести до пошкоджень. Двигун буде повністю прогрітий, коли вказівник температури охолоджуючої рідини стане у середнє положення, або згасне відповідна синя лампа "холодного двигуна". Водночас прогрівати двигун до такого стану, стоячи на місця, теж не потрібно — це займає 10-15 хвилин, забруднюється навколишнє середовище (привіт від сусідів у дворі), а пальне "вилітає в трубу" в прямому сенсі цих слів. Що стосується прогрівання двигуна взимку, то варто додати час на очищення скла автомобіля від снігу та льоду — зазвичай, процес займає декілька хвилин. Це буде оптимальний час між прогрівом двигуна, підготовкою автомобіля до руху та споживанням пального "в холосту". Врешті-решт, зважайте на економайзер автомобіля. Аналогічно підкажчику перемикання передач, ця система може допомогти покращити економічність руху. Найпростіший економайзер — шкала миттєвого споживання пального та зелені позначки на ній або на тахометрі: якщо стрілка в зеленій зоні — то автомобіль споживає пальне досить ощадливо. Складніші електронні економайзери використовуються у сучасних автомобілях з бортовими комп’ютерами: вони здатні незалежно оцінювати прискорення, гальмування, сталу швидкість руху — та, зрештою, надавати поради для покращення стилю водіння для економії пального.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. За новинами в режимі онлайн прямо в месенджері слідкуйте на нашому Telegram-каналі Інформатор Live. Підписатися на канал у Viber можна тут.