В Україні відшивають Louis Vuitton, а носять Китай - причина криється у податках
В Україні виробляється чимало брендованих речей (одяг, сумки, ремені, взуття) для ринків зарубіжних країн - передусім Європейського Союзу, Великобританії та США. Однак така вітчизняна продукція здебільшого не потрапляє на вітчизняні ринки та часто не по карману пересічним українцям
Відомі світові бренди Hugo Boss, Louis Vuitton, Dolce & Gabbana та інші шиють свій одяг в Україні, а потім продають у світі за шалені гроші. Українці ж, навіть ті, хто шиє одяг для цих марок, здебільшого не можуть собі дозволити такі дорогі покупки. Водночас через податкову систему та тягар війни українським брендам одягу теж важко конкурувати з речами, що привозять з інших країн: Китаю, Туреччини, Бангладеш, Марокко, Єгипту тощо.
Понад 80% українських підприємств швейної галузі працюють на експорт. Основний покупець “європейського одягу”, виробленого в Україні - Німеччина. Це у т.ч. одяг марок Hugo Boss, Louis Vuitton, Dolce & Gabbana, Max Mara, s.Oliver. Раніше на українських підприємствах шили одяг для брендів Next, Topshop, New Look, Zara, Benetton, Esprit, Prada, Marks & Spencer, Laura Ashley, Iceberg, Fellini, Triumph, Conbipel тощо. Крім одягу, також в Україні для закордонних брендів роблять сумки, ремені, взуття та інші предмети гардероба та аксесуари.
Звичайно, що не тільки в Україні виробляється продукція відомих брендів. Але це одне з найдешевших місць для власників іноземний брендів, до того ж роботу на фабриках виконують якісно. При тому, що вироблена в Україні брендована шкіряна сумка може коштувати до 2,5 тис. євро, робітники підприємств з пошиття одягу, які працюють на закордонні бренди, можуть розраховувати на скромну за європейськими мірками зарплату. За даними сайту robota.ua зарплати робітників, які займаються виготовленням шкіряних виробів варіюються від 10 до 30 тис. грн на місяць (залежно від підприємства, виробітку, кваліфікації та досвіду робітників).
У випадку підприємств, що працюють “на закордон”, вони отримують матеріали та креслення, а на своєму устаткуванні шиють одяг під іноземними брендами - це називається “давальницька схема”. За нею ж працюють і понад 30% підприємств виробників взуття. Продається цей одяг у Євросоюзі, США, а повертатися в Україну може вже звідти та продаватися у 3-4 рази дорожче, ніж там - через оподаткування та націнки торговельних мереж. Втім, є й зразкові українські підприємства, що мають повний цикл виробництва та орієнтуються перш за все на вітчизняний ринок. Президентка Української асоціації підприємств легкої промисловості (Укрлегпром) Тетяна Ізовіт підкреслює:
“Ми якісно виробляємо продукцію. Це не висока додана вартість у порівнянні з тим, щоб виробити тканину, з неї пошити та потім продати. Це те, що треба Україні. І такі підприємства повного циклу, на щастя, у нас є. Наприклад, компанія “Едельвіка”. Це текстильний комбінат: вони закупили пряжу, з пряжі виткали тканину, її пофарбували, зробили технічну обробку, потім пошили продукцію: одяг, скатертини, тканеві серветки тощо. Схожий приклад - трикотажна фабрика “РОЗА”, яка має повний цикл. Також споживачам дуже відома торгова марка GOLDI - це Рівненський льонокомбінат, який має повний цикл трикотажних виробів та шиє текстиль. Також не можна не згадати про текстильну компанію "Ярослав" на Київщині", - зазначає Тетяна Ізовіт.
Однак складається ситуація, що українці змушені купувати одяг з Китаю, Бангладеш, Марокко, В’єтнаму, Польщі, Туреччини, Єгипту тощо. Часто він навіть дешевший за вітчизняний. А от модні вироби відправляються до ринків заможних країн - його заборонено продавати в Україні. І вироблені в Україні модні речі закордонних брендів потім можуть повернутися в Україну (хоча це трапляється рідко), але вже коштуючи у 3-4 рази дорожче за ціни на прилавках європейських чи американських магазинів - така націнка буде у торговельних мережах.
У 2023 році підприємствами легкої промисловості сплачено до бюджету 3,7 млрд грн. Це майже вдвічі більше, ніж було до повномасштабної війни - тоді було 2 млрд грн. Попри окупацію та обстріли, окремі підприємства легкої промисловості релокуються у більш безпечні регіони, закуповують нове інноваційне обладнання. Це власні українські інвестиції, робочі місця та податки. А от закордонні партнери - бренди одягу - навпаки побоюються за поставки товарів з України та зменшують замовлення для українських підприємств, що змушує їх працювати зі вкрай низькою рентабельністю. Також вони не надають спеціалістів з обслуговування закордонних приладів через воєнні дії в Україні.
“Всі фінансові кризи доводять (навіть у 2008 році), що якщо падіння відбувалося, то у легкої промисловості - падіння більше за всіх. Але вона бистріше за всіх та варіативніше підіймалася”, - наголошує Тетяна Ізовіт.
При цьому у червні 2024 року порівняно з червнем 2023 року одяг в Україні, за даними Держстату, подешевшав на 5,8%. Взуття подешевшало теж на 5,8%. Порівняно з травнем 2024 року подешевшали на 2,6%. Вірогідно, це було досягнуто ввезенням дешевої продукції з-за кордону. Хоча видатки підприємств легкої промисловості України тільки зростають.
Різниця в оподаткуванні душить виробників одягу
“На сьогоднішній день все більша негативна динаміка стосовно не конкурентних умов ведення бізнесу, де вітчизняний виробник легкої промисловості був би у пріоритеті. Що таке конкурентоспроможність на внутрішньому ринку? Це рівні умови оподаткування для всіх суб’єктів господарювання. Якщо виробник працює та сплачує всі податки, то відповідно імпортер, який завозить готову продукцію, не сплачує більшість цих платежів”, - обурюється голова правління Укрлегпрому Тетяна Ізовіт.
Виробники одягу в Україні мають сплачувати ПДВ (20% від вартості товару), податок на прибуток (18%), земельний податок, платити ЄСВ (22% від зарплати) за своїх співробітників та співробітниць. А з зарплати тих, хто працює на підприємствах легкої промисловості, стягуються ще ПДФО (18% від зарплати) та військовий збір (1,5% від зарплати). Для порівняння: якийсь ФОП може завезти вже готову продукцію з-за кордону та заплатить лише 5% з прибутку. При цьому така продукція може бути з тих країн, де виробництво коштує ще дешевше за Україну.
А перевірити, що саме та у яких обсягах завозять ФОПи - неможливо. У митних документах ті, хто завозить закордонну продукцію, часто суттєво знижують її вартість (наприклад, джинси з Китаю за 200 грн, які потім у магазинах продаватимуться за 2000 грн).
Водночас українські підприємства мають сплачувати за нитки, тканину, устаткування, які приїздять з-за кордону, всі митні збори за повну вартість. І ці проблеми існують протягом всієї незалежності України.
Також окремі ФОПи можуть бути й виробниками одягу в Україні. Спрощена система оподаткування дозволяє їм перемагати у боротьбі проти відомих підприємств галузі. Але податкова система не дозволить їм розширитися за межі одного цеху. Особливо нерівність помітна під час проведення тендерів, коли не обтяжені високими податками ФОПи можуть постачати продукцію значно дешевше за великі підприємства, оформлені як юридичні особи.
Ще дві проблеми - нелегальні виробництва одягу та контрабанда одягу з-за кордону. У 2013 році обсяг вітчизняного ринку легкої промисловості офіційно оцінювався у 27,5 млрд грн, а тіньового ринку - вдвічі більше. Тоді ж з’явилося 800 нових виробників одягу, з яких лише сотня - юридичні особи, інші - ФОПи. Такі тенденції збереглися і сьогодні.
Що держава може зробити для поліпшення ситуації у легкій промисловості
Наприкінці лютого Президентом України Володимиром Зеленським було зазначено курс на підтримку вітчизняного виробника “Зроблено в Україні”. Над цим активно працює Мінекономіки. Однак наразі популяризація вітчизняного виробника недостатня. І тут постає питання: як визначити, який виробник одягу є вітчизняним виробником?
У 2021 році асоціація “Укрлегпром” з командою підприємств ініціювали та розробили порядок надання статусу вітчизняного виробника в легкій промисловості. Тобто якщо в законодавстві немає визначення вітчизняного виробника, немає єдиного бачення, то потрібно формувати відповідний реєстр, щоб привчати та інформувати закупівельників. Як підкреслює Тетяна Ізовіт, вітчизняне виробництво це не тільки ті, хто зареєстрував себе за КВЕДами (тобто може і торгувати та виробляти й будувати щось).
“Якщо ти кажеш, що виготовляєш швейний одяг, відповідно в тебе має бути: основні засоби виробництва (швейне обладнання, яке виробляє ту продукцію, що ти зазначаєш), фахівці, за яких ти офіційно сплачуєш податки. Мають бути критерії, єдині та чітко визначені для всіх, для того, щоб сумнівів не було, щоб замовники чітко знали, хто і що виробляє. Ключове - щоб вони тут (в Україні - Ред.) працювали і тут виготовляли продукцію. Наші виробники - це базові виробники, які працюють, розуміючи, розробляють нормативні документи, співпрацюють з міністерствами і бізнесом для реалізації законодавчих нормативних актів для того, щоб конкурентнішою була діяльність легкої промисловості, щоб працювали, сплачували податки і вистояли під час війни”, - каже Тетяна Ізовіт.
За її словами, з початку повномасштабного вторгнення багато підприємств легкої промисловості допомагали військовим, навіть шили безкоштовно. А номенклатуру та продукцію, що виготовляється для укомплектування військових, на 90% могли б постачати вітчизняні виробники. Але для цього потрібна прозорість у проведенні тендерів та пріоритетність для вітчизняних підприємств. Всі державні закупівлі мають бути спрямовані на підтримку вітчизняного виробника.
Ще одне проблемне питання - мобілізація. Хоча у легкій промисловості понад 90% людей, хто працює, це жінки, але є й чоловічі спеціальності. Це і шкіряники, і водії, і техніки. Особлива проблема з техніками, адже вони обслуговують унікальне закордонне устаткування, їх довго готувати, а зарубіжні компанії бояться надсилати устаткування в Україну через війну. Відповідно потрібно вдосконалити систему бронювання, щоб представники критично важливих для легкої промисловості професій могли далі працювати та не паралізували виробництво своєю відсутністю.
Пошиття одягу модних брендів в Україні та інших країнах
Співпраця із закордонними замовниками не тільки допомогла вижити вітчизняній легкій промисловості, а й дозволила їй долучитися до світових технологій, а також провести модернізацію виробництв. Сьогодні оснащення українських фабрик, на думку експертів, відповідає європейському рівню.
Кількість вітчизняних виробників легпрому у 2023-му зросла на 22%. Наразі в Україні понад 19 700 виробників одягу, взуття, текстильних і шкіряних виробів, 72% з яких – ФОПи й лише 1% – великі підприємства. За результатами 2023 року їхній сукупний дохід знизився на 13%, до 47,1 млрд грн. Найбільша частка – у виробників одягу – 23 млрд грн.
Станом на зараз у Європі майже не залишилося фабрик, які шиють для модних брендів, за виключенням України. У Болгарії та Словаччині працювати менш рентабельно. Натомість виробництва одягу за давальницькою схемою для відомих брендів перенесені у країни Азії та Африки. Втім, як зазначає Тетяна Ізовіт, після пандемії коронавірусу COVID-19 у Європі почали замислюватися над тим, щоб повертати туди виробництва легкої промисловості. Зокрема, вона розповіла про фабрику в іспанській Барселоні, де виробляють шкіряні вироби для Louis Vuitton за пристойну зарплату.
У липні 2024 року стало відомо, що італійська прокуратура звинуватила субпідрядників Dior та Armani в Італії у порушеннях умов праці та влаштування незаконних мігрантів. Так, робітник за сумку Dior отримував 57 доларів, а у магазині вона коштувала 2780 євро. Armani сплачувало підряднику 93-270 євро за сумку, а продавало сумки по 2 тис. доларів. Про це пише американське The Wall Street Journal. Серед співробітників таких фабрик в Італії здебільшого громадяни Китаю, вони працюють мало не цілодобово, їдять і сплять на фабриках і отримували за це по 2-3 євро на годину. Втім, в Armani заперечили, що їхня компанія-виробник GA Operations припускається якихось порушень.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Бухгалтерку ДТЕК викрили на несплаті податків у загальній сумі 493 283 801 гривні - що вирішив суд
- Відновлення? Забудьте! Будувати стануть менше, а збудоване подорожчає - експерт
- Українські підприємці не довіряють податковій - дослідження Ради бізнес-омбудсмена
- Зареєстровано бренд Шухевич: що вироблятимуть під іменем соратника Бандери
- Підвищення податків в Україні: економісти не бічать в цьому сенсу, а нардепи не мають голосів
