Чи можна військового засудити до позбавлення волі за ухилення від призову під час мобілізації - позиція Верховного Суду
Апеляційний суд при визначенні вироку не врахував щире каяття засудженого й те, що він пішов служити до ЗСУ
Чоловіка визнали винуватим в ухиленні від призову під час мобілізації та звільнили від покарання. Апеляційний суд скасував цей вирок та постановив новий, яким засудив громадянина до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. Верховний суд виявив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону апеляційним судом та призначив розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Як пише Судово-юридична газета, вироком Гусятинського районного суду Тернопільської області від 18 липня 2023 року чоловіка визнано винуватим в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації та засуджено за ст. 336 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. На підставі ст. 75 КК України його звільнили від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Вироком Тернопільського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, а вирок районного суду в частині звільнення від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК України скасували. В цій частині постановлено новий вирок, яким чоловіка засуджено за ст. 336 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць. Тобто, до реального покарання.
Однак, як вказав адвокат засудженого, чоловіка вже призвано на військову службу із запасу з 25 жовтня 2023 року і наразі він проходить військову службу у військовій частині. Крім того, захисник зазначав, що під час апеляційного розгляду громадянин беззаперечно визнав вину та розкаявся у вчиненому, запевнив про відсутність у нього намірів ухилятися від мобілізації у майбутньому та висловив готовність проходити службу.
Що вирішив Верховний Суд?
Отже, Тернопільський апеляційний суд не погодився з висновком місцевого суду про визнання обставиною, яка пом'якшує покарання чоловіка, його щире каяття. Однак, як вказав Верховний Суд, висновки апеляційного суду про відсутність щирого каяття, враховуючи матеріали кримінального провадження, є неправильними. Так, в обвинувальному акті обставинами, які відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання, органом досудового розслідування визнано щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Відповідно до змісту вироку, під час судового розгляду засуджений свою винуватість у вчиненні злочину за обставин, які викладені в обвинувальному акті, визнав у повному обсязі та щиро розкаявся.
Перевіркою звукозапису та журналу судового засідання встановлено, що під час апеляційного розгляду, так само як і під час розгляду кримінального провадження судом першої інстанції, чоловік повністю визнав свою вину та розкаявся у вчиненому. Також він висловив готовність проходити службу в Збройних силах України. Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не заперечуються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
У зв'язку з тим, що засуджений підтвердив суду добровільність своєї позиції та повідомив, що повністю усвідомлює наслідки розгляду кримінального провадження у такому порядку, прокурор на судовому засіданні ставив питання щодо недоцільності дослідження всіх доказів у кримінальному провадженні та клопотав перед судом обмежитись лише допитом обвинуваченого та дослідженням документів, які характеризують його особу. З огляду на викладене, зазначене кримінальне провадження судом розглянуто із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасниками судового розгляду не заперечувалися обставини справи, що викладені в обвинуваченні, у тому числі й обставини, які пом'якшують покарання. Як визначено ч. 2 ст. 394 КПК України судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не заперечувалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 цього Кодексу. Тобто, вимоги кримінального процесуального закону не дають можливості оскаржувати обставини, які не заперечувалися учасниками судового провадження під час судового розгляду. Зазначене стосується і обставин, які впливають на покарання.
Таким чином, висновки апеляційного суду про відсутність у чоловіка щирого каяття є безпідставними, оскільки суперечать вимогам процесуального закону, які обмежують можливість оскарження тих обставин, з якими погодилися учасники судового розгляду. Мало того, у своєму вироку апеляційний суд констатував про відсутність у засудженого щирого каяття, попри те, що в апеляційній скарзі прокурор не ставив питання про визнання цієї пом'якшуючи покарання обставини такою, що не знайшла свого підтвердження та виключення її з вироку суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції фактичного погіршив становище засудженого, оскільки послався на відсутність у нього щирого каяття під час мотивування своїх висновків про безпідставність звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як визначено положеннями ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Оскільки апеляційний суд, постановляючи вирок, допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, то такий вирок не можна визнати законним, обґрунтованим і вмотивованим. Верховний Суд вирішив, що касаційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а вирок апеляційного суду скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
При цьому під час нового апеляційного розгляду суду апеляційної інстанції необхідно врахувати нові обставини, які встановили під час касаційного розгляду, та які можуть суттєво вплинути на висновки апеляційного суду за наслідками перевірки вироку суду першої інстанції. Зокрема, слід звернути увагу на те, що повідомленням за місцем вимоги від 25 жовтня 2023 року засуджений, 1988 року народження, призваний на військову службу за мобілізацією. Він направлений в розпорядження командувача військової частини. Крім того, відповідно до листа за підписом начальника управління персоналом штабу Командування Сухопутних військ ЗСУ від 16 квітня 2024 року, згідно з обліковими даними засуджений проходить військову службу у військовій частині.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
