Туреччина ратифікувала угоду про зону вільної торгівлі з Україною: чому це погано, пояснив Олексій Кущ
Фінансовий аналітик Олексій Кущ вважає, що угоди про вільну торгівлю шкодять розвитку Україні і пояснив чому
Туреччина ратифікувала угоду про зону вільної торгівлі з Україною. Про це повідомив Hurriyet Daily News із посиланням на Офіційний вісник Туреччини. Проте, фінансовий аналітик Олексій Кущ зауважує, що для країни з сировинною економікою, якою є Україна, такі угоди не вигідні і не є стратегічними. Свою точку зору він висловив в своїх соцмережах.
Що відомо про угоду між Туреччиною і Україною про ЗВТ
Угода про ЗВТ була підписана 3 лютого 2022 року. Президент Туреччини Реджеп Тайїп Ердоган затвердив угоду з додатками 1 серпня. Повідомлення про ратифікацію угоди оприлюднене в Офіційному віснику Туреччини у п’ятницю, 2 серпня.
Напередодні перша віцепрем’єр-міністерка України - міністерка економіки Юлія Свириденко прибула до Туреччини. Після зустрічі з нею міністр торгівлі Турецької Республіки Омер Болат повідомив, що обсяг двосторонньої торгівлі між двома державами у 2023 році становив 7,3 млрд дол. За його словами, очікується, що ЗВТ збільшить обсяги до 10 млрд дол. за короткий період.
«Туреччина та Україна продовжуватимуть зміцнювати співпрацю і збільшувати взаємну торгівлю та інвестиції на основі спільних інтересів», - наголосив Болат.
Угода про вільну торгівлю між Україною та Туреччиною передбачає, зокрема, скасування Туреччиною ввізного мита для близько 93,4% промислових товарів та 7,6% сільськогосподарських товарів. Після закінчення перехідних періодів (3-7 років) Анкара скасує ввізні мита ще для 1,5% промислових товарів та для 28,5% сільськогосподарських товарів.
Україна, зі свого боку, скасує ввізні мита для близько 56% промислових товарів та 11,5% сільськогосподарських товарів. Після закінчення перехідних періодів (2-5 років - для промислових, 2-10 років - для сільськогосподарських товарів) Київ скасує ввізні мита ще для 43,2% промислових товарів та для 53,7% - сільськогосподарських.
Чому цю угоду Олексі Кущ називає токсичною для України
За словами Олексія Куща, прагнення України підписувати угоди з більш розвиненими в промисловому плані економіками викликає щире здивування. Тому що, якщо у країни сировинна економіка, то непотрібні ніякі угоди і зони вільної торгівлі. Такі товари - сировина - і так мають попит, як не в Європі, так в Африці або Азії, зауважив він. Угода про зону вільної торгівлі, попереджає Кущ, несе значні ризики.
«Укладаючи угоду про ЗВТ, ви відкриваєте свій внутрішній ринок для дешевого промислового та споживчого імпорту та перетворюєтеся на глобальний прохідний двір. Це ставить хрест на національній промисловій політиці та назавжди консервує сировинний характер економіки. Тому, розумні країни спочатку створюють конкурентну промисловість і лише потім укладають угоди про ЗВТ для просування своєї продукції на зовнішніх ринках», - зауважує Кущ.
Він з сарказмом пише про «хороший» бік цієї угоди.
«Ну і в контексті ЗВТ України та Туреччини є дві новини: хороша та погана. Хороша - Туреччина скасує мита на 93% українських промислових товарів та на 7% аграрних. Погана новина – Україна майже не експортує промислову продукцію. І після створення ЗВТ із Туреччиною, навряд буде: без мит турки винесуть нас в одну хвіртку як трансгендер італійську боксерку. Прощай український легпром, зародки української електроніки, побутової техніки та рештки автопрому», - написав Кущ.
Норвегія: сировинна держава, але!
Олексій Кущ зауважив, що бувають винятки, коли сировинна держава складає угоди про ЗВТ. І навів приклад Норвегії.
«Країна теж сировинна, правда населення невелике, сировина дорога (нафта та газ, а не руда та кукурудза) і немає олігархів та рентоорієнтованих політичних еліт. Тому можна зібрати 1 трлн доларів у національному резервному фонді на 5 млн жителів», - пише Кущ.
При цьому, Норвегія продовжує залишатися в угоді Європейської асоціації вільної торгівлі.
«Ця угода - уламок давнього британського проекту, але не має значення. До цієї угоди входять лише чотири країни: сировинна Норвегія, Швейцарія (спеціалізація на світових фінансових послугах), Ліхтенштейн (фінансовий хаб) та Ісландія (теж невелика сировинна економіка, тільки замість нафти - дари моря). І в Норвегії "не свербить" з усіма поспіль укладати угоди про ЗВТ», - зауважує фінансовий аналітик.
Успіх турецьких реформ - в максимальній торговій інтеграції
У приклад Олексій Кущ ставить і саму ж Туреччину. Зокрема, він звертає увагу на один з головних принципів турецької імпортної політики. Він полягає у забезпеченні країни імпортними поставками сировини і напівфабрикатів високої якості і за прийнятними цінами.
«На першому місці в структурі експорту Туреччини знаходяться транспортні засоби, обладнання, електротехніка, які в сумі дають майже третину експортних поставок, тоді як легка промисловість становить понад 10%, металургія – до 8%, а продукція сільського господарства – лише до 3%», - пише експерт.
Він наголошує, що ця країна є унікальним прикладом максимальної торгової інтеграції на європейський ринок, яка у випадку з іншою державою була б можлива лише за умови повноцінного членства в ЄС.
«Наразі Туреччина максимально використовує не лише ринки ЄС, а й своє регіональне лідерство. Турки купують російську нафту та переробляють її на своїх нафтохімічних заводах, поставляючи готову продукцію на європейський ринок. Те саме вони роблять з нашою «нафтою» - соняшниковою олією. Вони не тільки купують українське «насіння» і роблять з нього готовий продукт, а й закуповують нашу готову олію, що перевозиться спеціальними танкерами, а потім бутилюють її під своїми брендами», - наводить приклад Кущ.
Те саме відбувається і в металургії, зауважує фінансовий аналітик.
«Турки закуповують напівфабрикати з чорних металів (у тому числі і з України - до війни) у вигляді слябів, г/к рулонів, квадратних заготовок, а також чавуну, а потім виробляють на своїх підприємствах сталь та прокат найвищого класу і продають цей товар на ринках Німеччини, Швеції та інших європейських країн, але вже за значно вищою ціною. Крім того, Туреччина є найбільшим споживачем брухту: вона наростила його імпорт до 21 млн. тонн вартістю понад 6 млрд. дол. Структура експорту України – це понад 50% сільськогосподарської сировини. А турки здійснили вражаючі структурні зміни: сьогодні в їхньому експорті до 30% становлять промислові товари та обладнання з високим рівнем додаткової вартості. У нас цей показник скоротився з 20% до приблизно 5%», - написав Олексій Кущ.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- У Мінекономіки заявили про ріст зарплат в Україні: кому платять найбільше
- Велика приватизація стартувала через аукціони: у Мінекономіки назвали топ-5 об’єктів, які виставлять на торги
- Яка кількість військовозобов'язаних може бути заброньована в Україні, пояснили в Мінекономіки
- Не все потрібно показувати: які закупівлі можна приховувати
