Перезавантажити Чорнобильську АЕС та жити взимку зі світлом: фахівці попереджають - ця ідея небезпечна
Реактори ЧАЕС типу РВПК (РДМК) будувалися за застарілими та недосконалими технологіями, тому на них так часто траплялися аварії: професор Людвіг Литвинський та експерти з енергетики вважають ризики завеликими
Чому б не перезавантажити три реактори ЧАЕС, які спокійно працювали до 2000 року - вже після Чорнобильскої катастрофи? Люди обговорюють це питання на фоні нестачі електроенергії та песимістичних прогнозів на зиму. Можливо в умовах таємниці це питання розглядають і чиновники. Проте фахівці категорично проти: вони попереджають, що подібне рішення може призвести до нової масштабної аварії. Є ще низка причин, через які відновлення роботи ЧАЕС буде проблемою.
Внаслідок російських ударів по українській енергетиці навесні цього року ми втратили 9 ГВт енергогенерації, зруйновані та суттєво пошкоджені електростанції. Внаслідок цього в липні вимикали електроенергію іноді на 8-12 годин, а тарифи на електроенергію довелося суттєво підвищити. Водночас на Чорнобильській АЕС є 3 енергоблоки загальною потужністю 3 ГВт, які давно не працювали. Відповідно звичайні громадяни задумалися над тим, чи не можливо повернути ЧАЕС до роботи й тим самим допомогти енергосистемі України та запобігти блекаутам.
Після аварії, у період з 1986 по 2000 роки Чорнобильська АЕС виробила 158,6 мільярда кВт-годин електроенергії. На станції після трагедії залишилося 3 діючих енергоблоки, які зупинили під тиском західних країн у 1991, 1996 та 2000 роках відповідно. Будівництво ще двох аналогічних енергоблоків скасували у 1987 році. Ще близько 2010 року колишні інженери з ЧАЕС у приватних розмовах говорили, що відновити виробництво електроенергії на станції можливо, але для цього потрібна дуже дорога модернізація.
"Гострої необхідності у роботі енергоблоків на ЧАЕС до 2000 року не було, це було скоріше політичне рішення радянської влади з тієї точки зору, щоб показати, що нічого не сталося, все нормально. Тому і відновляли роботу. А після того, як майданчик був десь ще відмитий, почищений, вони могли ще використовувати станцію для генерації електроенергії, але потрібні були суттєві зусилля для модернізації (це було виконано). Подальша експлуатація, на мій погляд, була неправильною, бо сам проєкт виявився небезпечним. Це було добре доведено аваріями, що передували Чорнобильській трагедії 1986 року на такого типу блоках", - вважає доктор фізико-математичних наук та експерт з ядерної енергетики Людвіг Литвинський.
Чи можна відновити роботу реакторів на ЧАЕС
За словами професора Людвига Литвинського, відновити роботу енергоблоків на ЧАЕС принципово неможливо. Немає палива для цих енергоблоків (їх виробляє Росатом у РФ). Системи там давно всі вийшли з ладу, бо їх ніхто не обслуговував. Загалом небезпечні такого типу енергоблоки, оскільки вони не відповідають сучасним вимогам по ядерній та радіаційній безпеці.
Експерт Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук зазначає, що розмови про відновлення роботу Чорнобильської АЕС - це чергова "безглузда ідея" та "просте рішення". Він зазначає, що після 2000 року, коли вимкнули останній енергоблок на ЧАЕС, ще протягом якогось часу можна було запустити роботу станції. Проте вона є небезпечною, а якщо доведеться обирати - ризик ядерної аварії чи громадяни без світла у відносній безпеці, то друге виглядає більш привабливим.
"Ці блоки підвищеної небезпеки, ЄС ставив вимогу закриття блоків на реакторах РДМК, платив за це гроші. По-перше, якби ми захотіли відновити роботи старих енергоблоків, це створило би значну кількість проблем з нашими донорами. Друге - паливо і обслуговування цих реакторів. Якщо паливо для реакторів EPR продає нам Westinghouse, то для реакторів РДМК (як на ЧАЕС) паливо може постачати лише Росатом. Третє - якусь модернізацію на таких енергоблоках може зробити лише Росатом.
Варіант абсолютно абсурдний, вже не говорячи про те, скільки грошей та часу знадобилося б на те, щоб привести реактори до такого стану, щоб була безпечна експлуатація. Ці блоки не в тому стані, щоб їх можна було безпечно експлуатувати. Атомний енергоблок - це та установка, яка має конкретний термін експлуатації. Це аргумент і щодо блоків Чорнобиля. Після 24 років простою питання чи вони можуть взагалі експлуатуватися в проєктному режимі", - підкреслює експерт з енергетичних питань Українського інституту майбутнього Андріан Прокіп.
Аварії з атомними енергоблоками РВПК (РДМК) траплялися у 1975 році на Ленінградській АЕС (ЛАЕС) зі значними викидами радіаційних речовин, у 1982, 1986, 1991 роках на ЧАЕС. У 1992 році на ЛАЕС відбувся розрив каналу на енергоблоці.
Колишній Міністр палива та енергетики України Іван Плачков (1999, 2005-2006) у коментарі Інформатору зазначає, що реактори Чорнобильської АЕС кардинально відрізняються від тих, що зараз використовуються на діючих АЕС України. Він стверджує, що РВПК як у Чорнобилі зроблені з військових реакторів-брудерів, що використовують для збагачення радіоактивних речовин для зброї. Ексміністр зазначає, що немає технологій модернізації та доведення старих реакторів РВПК до необхідного рівня безпеки. Він додає, що немає ліцензованого персоналу атомників для подібних робіт. Проведено дуже багато роботи з дезактивації самого майданчика на ЧАЕС. Там були небезпечні речовини.
"Відновити роботи старих енергоблоків на ЧАЕС було неможливо по законодавству, бо був прийнятий закон. Я думаю, автоматика й електрична частина вже вийшли з ладу. Технічно, якщо спробувати щось подібне зробити, це буде коштувати не менше, можливо, і дорожче, ніж будівництво нових енергоблоків на Хмельницькій чи Південноукраїнськтй АЕС. Сам реактор, енергоблок, має дуже велику загальностанціонну інфраструктуру, він не може сам по собі працювати. А будівництво інфраструктури може коштувати стільки ж, як і енергоблок. По багатьох параметрах це недоцільно та технічно неможливо", - вважає енергетик Іван Плачков.
Заступник голови Атомпрофспілки Павло Прудніков наголошує, що використовувати енергоблоки РВПК, які встановлені у Чорнобилі, заборонено в Європі. Тому їх зняли з експлуатації у Литві на АЕС Ігналіна у 2009 році. Проте подібні продовжують використовувати на Курській (у місті Курчатов), Ленінградській та Смоленській АЕС у Росії. А якби Україна вирішила використовувати такі енергоблоки знову, то порушила б свої закони та домовленності з партнерами.
"Починаючи з 2000 року на ЧАЕС ведеться демонтаж обладнання, вивантажено паливо, блоки всі знаходяться в неробочому стані. Запустити їх навіть технологічно неможливо зараз. Все вивантажено в басейни витримки. Після 2000 року ще протягом декількох років їх можна було запустити. Експлуатувати то обладнання вже неможливо", - говорить атомник Павло Прудніков.
Голова спілки споживачів комунальних послуг Олег Попенко зазначає, що запуск старих енергоблоків на ЧАЕС немає ніякого сенсу та це не зможе ніяк вплинути на поточний дефіцит електроенергії. А енергія потрібна саме зараз. Будівництво нових блоків може зайняти від 7 до 15 років. Зараз нові атомні блоки - це лише перспектива, не більше. Він наголошує, що навіть після повернення Запорізької АЕС в Енергодарі під контроль України знадобиться 2-3 роки, щоб відновити роботу енергоблоків, а будівництво нових енергоблоків займе набагато більше часу та не допоможе.
Павло Прудніков розповідає, що у Чорнобилі можна побудувати щось нове, сонячні, газові, парогазові, вітряні станції, сучасні атомні енергоблоки побудувати. Поруч десь можливо нові атомні блоки збудувати, це вже пропонували, але ті, хто приймає рішення, вважають інакше. Один атомний енергоблок будується 5-7 років (за умов вчасного фінансування) та мінімум коштує від 6 млрд дол. У Чорнобилі є інфраструктура, підстанції, високовольтні лінії.
Іван Плачков не бачить сенсу будувати нові енергоблоки на ЧАЕС. Краще нарешті завершити роботи з будівництва блоків на Хмельницькій АЕС. Готові майданчики також є на Рівненській та Південноукраїнській АЕС. Він каже, що потрібно поступово проводити деактивацію території ЧАЕС та повернути туди життя через декілька десятків років. Натомість проєкти з будівництва там сонячних електростанцій, вирощення культур для біопалива, але поки що це не вигідно з погляду окупності.
Що Міненерго та Енергоатом пропонують робити в атомній енергетиці
У 2012 році Верховна Рада проголосувала за будівництво ще двох енергоблоків на Хмельницькій АЕС - цим займалася російська державна компанія Росатом. Будівництво розпочинали ще у 1980-ті роки, але заморозили. У 2014 році вирішили відмовитися від співпраці з росіянами.
У червні 2024 року Міністр енергетики Герман Галущенко повідомив, що третій енергоблок можуть збудувати на ХАЕС за 3 роки. При цьому видатки на 2 енергоблоки оцінюються лише у 1,7 млрд євро, що досить сумнівно. Ці два енергоблоки зможуть дати додатково 2,2 ГВт електроенергії. Екологи порівнюють видатки з побудовою енергоблока на АЕС у Франції, вартість якого зросла з 3,2 до 12,4 мільярда євро з 2007 року, а проєкт усе ще не завершений. Відповідно реальна вартість двох нових енергоблоків на ХАЕС може зрости в рази.
Україна цього року планує розпочати будівництво чотирьох нових атомних реакторів на Хмельницькій АЕС, щоб компенсувати енергетичні потужності, втрачені через тимчасову окупацію Запорізької АЕС. Планується, що два блоки з реакторами базуватимуться на обладнанні російського виробництва, яке Україна хоче імпортувати з Болгарії. Водночас інші два використовуватимуть західні технології виробника енергетичного обладнання Westinghouse.
У 2023 році Міненерго озвучило плани збудувати 20 малих ядерних реакторів американської компанії Holtec International. Поки що це експериментальна технологія, жодної такою працюючої станції у світі ще немає. Один модульний реактор SMR-160 Holtec потужністю 160 МВт обійдеться майже в 1 млрд дол. Міненерго планує будувати малі модульні реактори за рахунок міжнародних інвестицій, власних коштів Енергоатома, коштів донорів на відбудову України. Але з власними коштами в Енергоатома поки що проблематично через дотування ним тарифів на електроенергію для населення та "зеленого тарифу" виробникам сонячної та вітрової енергії.
Як Україна відмовлялася від Чорнобильської АЕС
У 1990 році Верховна Рада та Рада Міністрів УРСР вирішили закрити Чорнобильську АЕС, а також запровадили мораторій на будівництво нових АЕС та на збільшення потужностей існуючих - на 5 років. У 1989 році було скасовано будівництво Одеської АТЕЦ біля міста Теплодар, Чигиринської АЕС на Черкащині, у 1990 році - Харківської АТЕЦ неподалік від селища Борки. У 1993 році мораторій скасували та вирішили продовжити роботу ЧАЕС, однак невдовзі вже під тиском громадськості та світової спільноти у Києві остаточно вирішили закрити станцію.
У 1995 році Україна підписала меморандум про закриття Чорнобильської АЕС з країнами "Великої сімки" (США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада) та Єврокомісією. Згідно з умовами, через дострокове закриття ЧАЕС (до 2000 року) міжнародні партнери надавали фінансову підтримку. Зокрема, 498 млн дол субсидій від партнерів для ядерної енергетики України та 1 млрд 809 млн дол кредитів. Меморандумом було передбачено закінчення будівництва 4-го енергоблоку Рівненської АЕС та 2-го енергоблоку Хмельницької АЕС, спорудження високовольтних ліній електропередач до енергоблоків цих АЕС, спорудження Дністровської гідроакумулюючої станції, відновлення роботи теплоелектростанцій. Також іноземці давали кошти на будівництво саркофага на 4-м енергоблоком ЧАЕС (на якому відбулася аварія у 1986 році).
На момент закриття на ЧАЕС працювало 9000 осіб. Наразі кількість робітників складає близько 2000 осіб. Зі станції вже демонтували значну кількість обладнання.
Як згадує Ольга Кошарна, яка працювала у Державній інспекції ядерного регулювання України, у 2000 році 3й енергоблок уже був зупинений, бо там були непереборні течі. Треба було, щоб президент Леонід Кучма на камери повернув рубильник, стрілочка впала, і офіційно вивели ЧАЕС з експлуатації. Не зупинити блоки Чорнобильської станції не можна було ще й тому, що вони були вже в поганому технічному стані наприкінці 1990-х років.
При цьому вивід з експлуатації енергоблоків затягувався: держава недостатньо фінансувала ці процеси, а досвіду подібних робіт у фахівців не було. Повністю демонтувати реактори на ЧАЕС мають до 2045 року, а завершити їхню тривалу консервацію - до 2064 року. Тоді помітно знизиться їхня радіоактивність. Щороку Україна витрачала 60-80 млн дол. на ЧАЕС. До речі, ми писали про нерухомість, яку можна було майже безкоштовно придбати або орендувати у Чорнобильській зоні.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:
- Ресторан закрити – діватися більше нікуди: високі тарифи на електроенергію знищують бізнес
- Укренерго недоотримала в тарифі 50 млрд гривень: що з цим планують робити в компанії і як це вплине не вартість електроенергії
- Як законно встановити домашні сонячні електростанції
- Скільки реально коштує електроенергія для населення України: чому тариф підвищать
- Чи врятує Україну від блекаутів підвищення тарифів на електроенергію
