Створення навколо АЕС промислових зон та перехід до смарт-індустріалізації: як Україні нарешті перейти на військові рейки

Уряд України досі не прийняв промислову політику, яка б визначала основні вектори розвитку  оборонно-промислового комплексу. Влада пояснює це ризиками військового часу. Проте економісти пропонують свої рецепти виходу із ситуації і вважають, що у найближчому майбутньому оборонно-промисловий сектор може стати одним із драйверів економічного зростання України.

ВПК - це суцільна енергоємність

Концепція розвитку України "зерно та мізки", яка вперше була представлена на Давоському форумі ще до початку повномасштабної війни, не передбачала розвитку промисловості як такої. Ця ситуація не змінилася і зараз, оскільки уряд досі не прийняв промислову політику, яка б визначала основні вектори розвитку промисловості, в тому числі й оборонно-промислового комплексу. Так вважає економіст, фінансовий аналітик Олексій Кущ.

«Мобілізаційна економіка або військове кейнсіанство в специфічних умовах 21 століття – це створення державою економічних стимулів для забезпечення перемоги у війні. Системні умови та стимули – це також використання творчої енергії підприємців за умови відповідної політики держави. Синергія державних стимулів та підприємницької активності», - неодноразово зауважував Кущ у своїх блогах в ЗМІ.

Нещодавно він дав інтерв’ю одному з ютуб-каналів, де на прикладах пояснив, як він бачить перехід України на військові рейки. Йшлося про те, як в умовах постійних ракетних ударів з боку Росії, спрямованих на знищення української енергетики, можна налагодити виробництво снарядів, набоїв, важкої техніки та іншого озброєння, необхідного для ведення переможних воєнних дій.

«Російські ракетних удари наносяться зараз по енергетичній системі. Вони очевидно направлені не на досягнення блекауту. Вони направлені на пониження енергоємності нашої економіки. За такої системи, звичайно, про суттєвий розвиток промисловості говорити не доводиться, тому що промисловість - це передусім енергоємність виробництва. А якщо говорити про ВПК, то ВПК - це суцільна енергоємність. Все, що пов'язано з виробництвом снарядів, набоїв, важкої техніки - металургія, металообробка, важка хімія, машинобудування - все потребує великої кількості енергії», - каже Кущ.

Проте, вважає він, вирішення цих проблемних питань цілком можливе і пропонує свої рецепти переходу України на військові рейки.

Використання АЕС і створення смарт-підприємств

Олексій Кущ пропонує створити навколо українських атомних електростанцій промислові платформи для розміщення там великих підприємств і відповідно використання дешевої атомної енергії для функціонування цих підприємств.

«У нас фактично під контролем три АЕС - Південноукраїнська, Хмельницька і Рівненська і можна сформувати три промислові платформи», - сказав він.

Кущ вважає, що робота цих підприємств повинна відбуватися у нічний час, аби не перевантажувати енергетичну систему України у денні години, і під захистом ППО. Таким чином забезпечуючи промислову безпеку.

«Друга пропозиція - це перехід до програми смарт-індустріалізації. Це стимулювання з боку держави створення великої кількості одно-двох цехових виробництв. Тобто, це розміщення по території країни тисяч невеликих підприємств малого і середнього формату, які складаються з одного, максимум двох цехів. Це фактично теж унеможливлює знищення цих підприємств з повітря, тому що якщо у тебе 10 тисяч смарт-підприємств - жодних ракет не вистачить, щоб їх знищити», - переконаний Кущ.

Релокація підприємств - це опустелювання сходу країни

За словами Олексія Куща, він досить критично відноситься до релокації промислових підприємств. Він вважає, що вона доцільна  для збереження підприємств, якщо є ризик окупації.

«Але я категорично проти системи релокації з територій, які знаходяться біля лінії фронту. Якщо ми все будемо релокувати на західну частину України, то відбудеться опустелювання східних областей. Спочатку там утвориться економічна пустка, а потім - соціальна. Можливо, для росіян вигідно, щоб ми релокували ці підприємства. Можливо, і удари наносять так, щоб у нас така думка виникла. Тому що коли утворюється соціальна пустка, такі території легко захоплюються. Навіть якщо ми будемо їх обороняти, стимули падають і немає вже того людського потенціалу, який для цього потрібний. Тому я вважаю, що і в Харківській області, і в Сумській, і в Чернігівській, Запорізькій, Херсонській необхідно, де це можливо, продовжувати економічну діяльність підприємств через смарт-індустріалізацію», - вважає економіст.

Він пропонує для таких областей запровадити статус території з високим ризиком ведення бізнесової діяльності і надати відповідні пільги. Які мають полягати у наданні пільгових кредитів за гарантією держави, компенсацій процентної ставки за цими кредитами, державних гарантій і страхування від військових ризиків для економічних активів. А також - зниження податку на працю, тобто щоб оподаткування зарплати було в декілька разів нижче ніж на інших територіях. 

«Всі зусилля держави мають бути направлені на те, щоб підтримувати життя в регіонах біля кордону, лінії фронту. Тому що якщо там буде перерване життя, це буде передостаннім кроком до катастрофи», - переконаний Олексій Кущ.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Найдорожча елекроенергія - це не імпорт, а українська зелена генерація
• Для заміщення потужності Запорізькій АЕС Hyundai збудує в Україні нові атомні блоки
• Енергосистема України потребує тривалого ремонту: що буде з електроенергією в найближчі місяці
• Ворожі атаки на енергетику: голова Міненерго радить українцям готуватися до блекаутів