Військове кейнсініанство або перехід до мобілізаційної економіки: чому уряд України не обрав перевірену часом стратегію і що буде далі

Читать на русском

Про провальні дії української влади в економічній, фінансовій і податковій сферах, які можуть призвести до стратегічної поразки Інформатор поговорив з економістом Олексієм Кущем

Читать на русском
Промисловість, війна
Україні потрібна мобілізаційна економіка - Олексій Кущ

Про провальні дії української влади в економічній, фінансовій і податковій сферах, які можуть призвести до стратегічної поразки Інформатор поговорив з економістом Олексієм Кущем

У форматі економіки споживання 21 століття, в умовах інформаційного суспільства, модель військової економіки неможлива навіть в РФ. А в Україні і поготів. Нам потрібна мобілізаційна економіка. Або військове кейнсіанство. Це коли держава створює економічні стимули для забезпечення перемоги у війні. В цьому переконаний економіст, фінансовий експерт Олексій Кущ і про це він детально розповів Інформатору.

Військова економіка – це модель, яку неможливо реалізувати

Сьогодні в Україні все більше виникає розмов про те, що треба переходити на військові рейки, а в приклад ставлять Росію, яка налагодила масштабне військове виробництво навіть під час санкцій. Або згадують про США періоду Другої світової. Проте, каже Олексій Кущ не можна сказати, що РФ повністю перейшла на військову економіку.

«Військова економіка була характерною для Німеччини, Радянського Союзу, США періоду Другої світової війни. Тому що тоді більше половини усього ВВП формувалося у промисловому секторі і там же була основна зайнятість населення. Тому не так складно було зробити, щоб підприємство, яке випускало автомобілі перевести на випуск, припустимо, броньовиків. А наразі ситуація змінилася», - зауважив Кущ.

Військова економіка, пояснює економіст, базується на примусовій та низькооплачуваній праці. Тому у форматі економіки споживання 21 століття, в умовах інформаційного суспільства, модель військової економіки неможлива навіть в РФ. Наразі потрібна мобілізаційна економіка. Або військове кейнсіанство. Це коли держава створює економічні стимули для забезпечення перемоги у війні.

«Ситуація з часів Другої світової змінилася – 70% економіки тепер зайнято в секторі торгівлі, і там же 70% зайнятості. Торгівлю і сферу послуг на військові рейки не переведеш. Тому основна суть зараз – це ефективне функціонування цивільної економіки і генерація необхідних прибутків для інвестицій у ВПК, який в принципі при цьому не є ключовою галуззю. Це бінарна, двофакторна модель. В Росії створюють внутрішню економіку, яка генерує необхідний для них фінансовий потік, щоб інвестувати його в галузь ВПК. У нас, в Україні, поки ця двофакторна модель не склалася. У нас немає поки самовідновлюваної , самозростаючої моделі економіки, коли інвестиції у внутрішній сектор приносять необхідний фінансовий потік достатній для фінансування ВПК. Ми більш розраховуємо в цьому плані на зовнішню допомогу, ніж на генерацію внутрішнього фінансового потоку», - пояснив Олексій Кущ.

Правильно - це створити умови для мобілізаційної економіки

У ХХІ столітті ключовим двигуном зростання економіки є споживання. Не є винятком у цьому сенсі й Україна, каже Олексій Кущ. Отже, під час кризи (пандемія, війна) держава повинна стимулювати збільшення споживання через зростання платоспроможності населення та інвестиційної активності бізнесу.

«Стимулювання процесу споживання та платоспроможного попиту населення призводить до природного, а не механічного збільшення податкових надходжень до бюджету», - пояснює Кущ.

І наполягає, що для економіки України сьогодні правильно – це налаштовувати стимули та створювати системні умови для появи мобілізаційної економіки.

«Правильно – це запускати своєрідну модель самовідновлюваної економіки, спрямованої більше на переробку ресурсів, а не на їх експорт, тієї ж аграрної продукції. Це запуск моделі сомовідновлювання, коли державні інвестиції, стимулювання через мультиплікатори приносять додаткові валові продукти для економіки і податкові надходження. Це і державна гарантія зайнятості, і державна гарантія замовлень на територіях, які найбільше постраждали від війни. Але  поки ми цих дій не бачимо. Гарна ініціатива президента Зеленського українській кешбек, программа «Купуй українське». В принципі – це правильнее рішення. В цьому напрямку потрібно рухатися, щоб стимулювати виробників», - сказав Кущ.

Зрозуміло, що не все одразу можна створити, додає економіст. Але поступово треба відмовлятися від простих цільових циклів і переходити до економіки додаткової вартості.

«Наприклад, ту ж кукурудзу переробляти в біотопливо і відповідно зменшувати свою залежність від імпортного палива. Це можна робити прямо зараз», - зауважив експерт.

Податки: збільшення інфляції - не найстрашніша ціна 

Щодо податків, то, наприклад, Олексій Кущ вважає, що податки на працю необхідно, навпаки, зменшувати, особливо для населення з мінімальним рівнем доходів. Частково це завдання виконує запровадження прогресивної ставки «на великі доходи».

«Тобто замість збільшити ставку військового збору можна було запровадити прогресивну ставку на доходи понад 100 тис. грн на місяць. Це дало б змогу зібрати додатково 20–30 млрд грн на рік. Так само необхідно стимулювати споживання з допомогою зниження ставки ПДВ на соціальні товари (кінцеве споживання): хліб, молоко, яйця, овочі тощо. А також шляхом скасування ПДВ на комунальні послуги. Пільгова ставка ПДВ за такими соціальними товарами та послугами могла б коливатися від 0 до 10% за базової ставки у 20%», - зауважує Кущ.

Водночас, додає він, на товари лакшері, нові автомобілі, придбання дорогої нерухомості, коштовні прикраси можна було б запровадити збільшену ставку ПДВ у розмірі 25–35%.

«Крім того, Україна майже не використовує такого інструменту формування бюджету та національного резервного фонду (якого у нас узагалі немає), як експортні мита. Хоча Україна є сировинною країною.. Цей вид податку приносить до бюджету жалюгідні 500 млн грн на рік - переважно мита на металобрухт і залишкові мита на насіння соняшнику. Хоча запровадження ставки експортних мит у розмірі 5–10% могло б принести до 50 млрд грн додаткових надходжень до бюджету, зараз ці кошти осідають на рахунках зернотрейдерів у вигляді надприбутків», - каже експерт.

Ще один напрям — це збільшення ренти за видобуток природних ресурсів і поступове скасування нульової ставки ПДВ при експорті сировини. Зараз держава відшкодовує на рік приблизно 130 млрд грн ПДВ, переважно бізнесу при експорті сировини.

«Запровадження ненульової ставки ПДВ за сировинними операціями при експорті дасть можливість накопичити в бюджеті до 100 млрд грн на рік», - порахував Кущ.

Крім того, 200 млрд грн можна знайти за рахунок купівлі НБУ військових облігацій у розмірі 50 млрд грн на квартал.

«Це збільшить інфляцію з нинішніх 4–5% до 10–15%, але дозволить уникнути драконівських податків на працю та підприємництво. Не найстрашніша ціна», - зауважує Кущ.

А поки нічого з перерахованого вище не робиться, то перспективи полягають у тому, що Росія у своїй замкнутій економічній моделі зможе воювати хоч 10-15 років.

«А наші можливості поки залежать від зовнішньої допомоги та позиції наших партнерів», - підсумував Олексій Кущ.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

Ми використовуємо файли cookie, щоб забезпечити належну роботу сайту, а вміст та реклама відповідали Вашим інтересам.