Інформатор з'ясував схеми, які дозволяють менеджменту Територіальних сервісних центрів МВС створювати умови для заробітку сторонніх осіб на роботі держустанов, а також знайшов колишніх посадовців Нацполіції у керівництві фінустанов, що забезпечують ТСЦ
Ще 2016 року реформа перетворила колишні МРЕВ (кубельця корупції та викачки грошей) на прозорі та сучасні Територіальні сервісні центри МВС України. Тоді вона була вітриною для незмінного міністра Арсена Авакова, і навіть подавалася під назвою "Час Змін". Певно, щоб влучніше вказувати на належність до колишнього партійного проєкту "Фронт Змін" під проводом його тодішнього шефа, Арсенія Яценюка. З тієї пори пройшло 8 років, і до ТСЦ повернулися усі "професійні хвороби" колишніх МРЕВ: корупційні елементи, підозрілі особи з пропозиціями "рішить питаннячко зараз за півторашку щоб не чекать", схемні банки та фінустанови, що працюють поряд з основними приміщеннями ТСЦ.
Цим матеріалом журналісти Інформатора починають серію публікацій, у яких ми розповімо про перевірки роботи ТСЦ в українських містах. Ми розкриємо маленькі хитрощі, до яких вдається менеджмент сервісних центрів, щоб налагодити співпрацю зі своїми "маленькими помічниками" з числа бігунків, чи "рішал". Також розповімо, як влаштована робота ТСЦ зсередини і на чому держава втрачає колосальні суми, а менеджмент сервісів та "потрібні люди" - навпаки, заробляють непогані статки. Адже корупція - як колонія бактерій під обідком унітазу: виникає лише там, де для неї є поживне середовище, а у стерильних умовах не виживає.
Напочатку травня в нашого героя - журналіста Інформатора та маркетолога Сергія Шишкіна - виникла потреба у проведенні нескладної реєстраційної процедури. Вона стосувалася авта його дружини (перереєстрація з власниці на неї ж з метою зміни номера), і цю дію було вирішено провести у ТСЦ на Заході країни, у місті Стрию Львівської області. Сергій озброївся нотаріально завіреною довіреністю на власне ім'я та почав готувати візит до ТСЦ. Як і всі великі справи, почав з понеділка.
"Десь півтора дні я "рибалив", намагаючись взяти квиток на потрібну дату онлайн. Міркував так: хібя ж я "позавчорашній", щоб бігти одразу до черги за квитком - коли треба лише авторизуватись через "Дію", приїхати на назначений час і швиденько закрити питання. Але ж ні: спочатку я пробував авторизуватись через "Дію", і сайт МВС кілька разів викидав мені "Невідому помилку". Двічі авторизацію до кабінету водія таки проходив - але квитків на потрібну дату не було. Зовсім".
Тут зазначимо, що система таки дозволяє зареєструватися і отримати квитки. І вони у системі з'являються - але на дати, незручні для користувачів (наприклад, всередині робочого тижня після обіду), або на дуже віддалений час (через півтора-два тижні з моменту звернення). Квиток на суботу - як казковий єдиноріг. Відтак, працююча людина заздалегідь опиняється у незручній ситуації: треба крокувати у невідоме і брати відгул.
Такою альтернативою є поїздка одразу до ТСЦ, щоб взяти квиток на місці. Власне, саме це і пропонує користувачеві система, оманливо обіцяючи, що, приїхавши "у робочі години" до сервісного центру МВС, він зможе отримати послуги "тут і зараз". Сергій вирішив долю не спокушати, і вирушити до Стрия, де знаходився обраний ним ТСЦ №4645, до схід сонця. І аж приїхавши на місце, застеріг: біля схожої на приміщення сільської школи будівлі з "фірмовим" зеленим дахом вже зібралося кількадесят невиспалих та невдоволених з того колег.
Далі все, як у найдошкульнішій радянській черзі: "головний" перераховує людей, занотовує прізвища на папірчик, щось виправляє. Перші прізвища з'являються у цій цидулці, ще коли співробітники ТСЦ бачать десятий сон. Останні (тих бідолах, яким вже точно не встигнути) заносяться, коли службовці допивають каву, щоб піти на роботу. Сергієві навіть пощастило: отримавши №26, він встиг зробити реєстраційну дію у той же день.
"Та й те, - лише тому, що двом попереднім клієнтам забракло духу чекати, і вони пішли з черги, а я вхопив передостанній квиточок на цей день. Видавала їх пані всередині будівлі, коли ми, вже втомившись чекати з 07:30 до 09:00, врешті потрапили до ТСЦ. Доречі, саме тоді я перевірив систему в онлайні - і побачив, що на цей же день з'явився єдиний квиточок. І одразу ж щез", - коментує успіхи Шишкін.
Далі - знову довге очікування. Єдина відмінність від "вуличної" черги в тому, що є паперові квиточки з часом (розраховувати на вказаний там таймінг сенсу немає - графік руйнується одразу) та дах над головою. Власне, всередині навіть гірше, бо десятки людей, що чекають у невеликому приміщенні, створюють дивне відчуття напруги. Приблизно о 10 годині ранку з плину черги стало зрозуміло - Сергія приймуть десь одразу після обіду.
Приблизно о цій порі з'явилися "потрібні люди": вони заходять до кабінетів без запису, коли називають чужі прізвища, спілкуються буквально на мигах - визначити, хто це і що пропонує, досвідченій людині неважко. Ті, хто вже достатньо змучився стоянням у другій черзі поспіль і перетнув психологічний поріг від "я людина чи хто?" до "хай йому грець, будь що буде!" відходять в сторону: домовлятися.
"Бачте, мені довелося вгатити 6 годин свого часу тільки на те, щоб потрапити до потрібного кабінета. На всю операцію, яка має займати хвилин 15, я витратив загалом близько 8 годин. А десь поряд є оті бігунки, які кажуть: давай через мене зробимо! Я маю квиточка, є й довіреність - півторашка (1,5 тис грн - Ред.) і побігли!" - ділиться Сергій Шишкін.
Слід додати, що механізм взаємодії "бігунків" з ТСЦ налаштований філігранно. Вони завжди мають кілька квитків, взятих на довірених осіб. Так, у систему вбудований запобіжник (один клієнт може взяти 4 квитки на місяць), але ж і систему довіреностей ніхто не скасовував. Для спритних, наче ртуть, "потрібних людей" відкриті усі входи - достатньо лише набрати, скажімо, експерта з оцінювання автівки: "давай, є клієнт" - і за кілька хвилин процес запущений.
Затим Сергій потрапив, нарешті, до потрібного йому кабінета. Заброньовані за ним номерні платівки авта вже чекли у ТСЦ, залишалося лишень сплатити за саму процедуру та бронювання. Але - не так швидко. Спочатку операторка, Тетяна Орехівська, дебатувала з ним про необхідність наявності певних документів, потім заявила, що у центрі немає POS-терміналів, а відтак, сплачувати мито треба лише через банківське відділення неподалік.
Власне, "відділенням" виявилася сама лише каса із невеличкою прибудовою, яка віддалено натякала на банківську установу свіжою вагонкою. Всередині, при тьмяному світлі, скупчилася ще одна черга. Вивіска над входом загрозливо попереджала: "Індустріалбанк" радий з можливості надавати свої послуги. Фрази "клієнтам ТСЦ" не було, але вона точно малася на увазі - крім тих самих змарнілих від черг і недосипу обличь навколо не було ані душі.
Тут виплили ще дві підступні подробиці. У "банку" (насправді - самої лише каси) брали по 35 грн з кожної операції. Оскільки в Сергія їх було дві, сплата 1 тис грн за перереєстрацію та ще 31 грн - за послугу із бронювання платівок, - послуга вартувала 70 грн. Ніби небагато, але це 7% від загальної суми (а сплата банківської комісії за послугу взагалі перевищила вартість самої послуги).
А з клієнтів, які захотіли б розплатитися безготівково, брали ще додаткову комісію - також ніби й невелику (2-3% від суми), але в підсумку це - чималий відсоток, на який "линяють" нерозбірливі клієнти. Платити, звісно, можна й готівкою, але для цього треба ще раз вийти з приміщення (а черга ж!), піти до банкомату та зняти гроші з рахунку.
"Цю проблему легко вирішила б наявність терміналів у приміщенні ТСЦ, або й біля кожного оператора чи адміністратора - саме так це і влаштовано у паспортних столах. Але ж це не народить для банку додаткові 7-10% платежів з кожного клієнта", - зазначає Сергій Шишкін.
Інформатор перевірив декілька ТСЦ на Західній Україні: біля кожного знаходяться відділення Індустріалбанку. Ця фінустанова керується фактично колишніми колегами Авакова - Головою правління є екс-нардеп від "БПП" Михайло Довбенко, який у передвиборчі часи керував штабом Петра Порошенка на Франківщині. А серед "незалежних директорів", крім екс-очільника МЗС часів Ющенка Володимира Огризка, рахується ще Владислав Ливинець. Його повний тезка нині очолює профспілкову організацію поліції у Івано-Франківській області.
Цікаво, що реєстраційна дія, якої потребував журналіст, дійсно зайняла б небагато часу. В ідеальному світі він витратив би до 1 години на очікування та 15 хвилин на власне саму реєстрацію. Якби він розрахувався на місці, приклавши картку до POS-терміналу, зекономив би час собі та ТСЦ. Адже весь час, доки він сплачував за процедуру у сусідньому "банку", оператор чекала на нього, не маючи змоги закрити процедуру та почати обслуговувати наступного клієнта.
"А там все поруч і всіх видно: я спостерігав, як пані операторка, поки я бігав до банку, пішла спокійно курити на ґанок. А коли я їй заніс квитанції - неквапливо натисла щось на клавіатурі та пішла кудись, певно, друкувати мені новий техпаспорт. Але ж у неї 9-годинний робочий день, і, якщо врахувати, скільки вона витратила на мене одного - може обслужити лише 6-7 людей на день", - рахує Сергій Шишкін.
Через подібний підхід, стверджує журналіст, у ТСЦ накопичуються черги, в клієнтів - "горять" квиточки, які не встигають використати день-в-день. Відтак, неефективно використовується час - як відвідувачів, так і самих операторів. Пані Орехівська, що обслуговувала Шишкіна, цілком могла б справитись не з сімома, а з п'ятнадцятьма клієнтами. А так - частина з них пішла додому, інша - платити гроші "бігункам".
"А це має глобальний вплив, адже по цілій країні таких ТСЦ тисячі. Поки не працює людина, страждає економіка, адже, стоячи у чергах, клієнти не виробляють те, що мають, на власних робочих місцях. А це означає, що держава отримає трохи менше податків, трохи менше робочих годин буде використано за своїм цільовим призначенням. Так народжується корупція", - резюмує Шишкін.
У наступній публікації Інформатор розповість про те, як влаштована робота ТСЦ у Дніпрі. Там ми побачили та зафільмували інтригуючі епізоди, деякі з яких можна розглядати через призму анекдотів про "професійних манагерів", а інші - через Кримінальний кодекс.
Зазначимо, що, як писав Інформатор, близько 30% родин, які взяли кредити за програмою єОселя, звернулися за ними на купівлю житла першого продажу. Про це повідомили 14 травня в Міністерстві економіки України. При цьому, за словами першого віце-прем’єра Юлії Свириденко, іпотечні кредити за програмою єОселя взяли вже 10 тисяч українських родин. Відтак, йдеться не лише про соціальну функцію, а ще й про інвестування у розвиток сфери житлового будівництва в країні.
Також ми писали нещодавно про плани корейської компанії Hyundai збудувати в Україні нові атомні блоки. Це стало можливим в рамках домовленості про співпрацю з українським Енергоатомом. Відомо, що планується будівництво та введення в експлуатацію нових енергоблоків атомних електростанцій в Україні. Очікується, що завдяки цьому можна буде замістити потужності Запорізької АЕС, яка знаходиться під тимчасовою окупацією російських загарбників.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб не пропустити важливих новин. Підписатися на канал у Viber можна тут.