Чим будемо відбудовувати Україну? Галузь будматеріалів вмирає

Майже третина людей, які працювали на виробництві будівельних матеріалів в Україні, пішли на фронт. Постійні відключення електроенергії зривають виробничий процес, а закрити це питання за допомогою генераторів неможливо. Будматеріалів зараз всередині України виробляють втричі менше, ніж у 2021 році, та ніхто з підприємств не працює з запасом. Також не варто очікувати та на пожвавлення на ринку будівництва нерухомості. Про те, що діється з галуззю Інформатору розповів президент Всеукраїнської спілки виробників будматеріалів Костянтин Салій.

Зараз багато клієнтів, яким потрібні будматеріали, неплатоспроможні. І держава у першу чергу. Це стосується відбудови, відновлення, оборони, фортифікаційних споруд. Всі зараз залежать від того, що якщо заплатять кошти, то можна купити складники або сировину і зробити виріб та надати його замовнику. Щоб залишити якісь матеріали на складі - зараз так ніхто не працює.

"У нас приблизно 30% промисловості 2021 року немає (вже не працює - ред.) у сфері будівельних матеріалів. З тих, хто релокувався, багато хто ще не розпочав роботу. Звіти здають у Держстат, а товару немає. Рятує занижений попит.

У 2022 році країну врятували великі складські залишки. Якби не було цих залишків, не знали б з чого відбудовувати Ірпінь та Бучу. Зараз на склад ніхто не працює. Зараз платиш гроші в бухгалтерії, береш необхідний товар і вивозиш. Зникло товарне кредитування. А раніше великі будівельники приїздили, брали багато чого на виробництві та могли 3-4 місяці не платити, а потім набрали грошей - розплатилися. Зараз цього немає. Тільки живі гроші, економіка стала дуже жорстка та колюча. Є живі гроші - придбаєш, немає грошей - не придбаєш товар", - розповідає президент Всеукраїнської спілки виробників будматеріалів Костянтин Салій. 

Як впливають проблеми з електроенергією на галузь

За словами Костянтина Салія, брак електроенергії впливає на галузь виробництва будівельних матеріалів гнітюче. Цеглу, наприклад, можна випалювати на газу. Але система керування печами на електриці. Тому якщо воно вимикається, то поки включаться генератори, то може трапитися збій в програмі, в температурному режимі, і цегла може вийти неякісною. 

Є виробництво керамічної плитки, там ситуація ще гірше. Не можна цю піч вимкнути на 2 години, а потім миттєво увімкнути. Вона дуже довго набирає тепло, дуже довго віддає, там цілий цикл. Відтак не можна ані ворота робити, ані відливати форми для парканів, якщо електроенергія відсутня.

"Звичайно, люди зараз намагаються купувати генератори потужні, це впливає на ціну продукції. Намагаються ставити сонячні панелі, але якщо дуже енергомістке виробництво, то цих панелей не буде вистачати. Для офісних приміщень її вистачає, але щоб працювала піч, цього не буде вистачати. Є варіанти, де робиться утеплювач з базальту, композитної арматури, тут також значне електроспоживання. Всі ці перерви не дають можливості тримати нормальний виробничий процес", - ділиться подробицями Костянтин Салій.

Як мобілізація вплинула на виробництво будматеріалів

За наведеними очільником Всеукраїнської спілки виробників будматеріалів даними, у галузі вкрай важко бронювати робітників. Приблизно 205 тисяч людей до повномасштабної війни працювали на будівельну галузь. Це і будівельники, і працівники кар’єрів та самих заводів. Вже понад 30% з них на фронті.

Там є й жінки (інженерно-технічний персонал, бухгалтери - тобто адміністративні посади). Так зараз виходить, що середній бетонний завод, якщо мав від 245 співробітників, добре якщо зараз на ньому лишається хоча б 45 людей. Втім, у кожного підприємства своя історія. У когось ракета прилетіла по цеху, у когось залишився кар’єр на захопленій росіянами території.

Дуже багато робітників після початку мобілізації поїхали до родичів у Західну Україну, а потім жінки повиїздили за кордон. Багато чоловіків, які працювали у Київському та центральному регіоні, родом з Житомирщини або західних областей, і вони поїхали туди, бо не хочуть мобілізуватися. Вони просто покинули робочі місця, розрахувалися і пішли.

Мобілізація забрала людей, які працювали на кранах портальних, в автомобільній сфері (логістика), та мали цікаві військові спеціальності. Часто залишаються на заводах або ті, у кого є підстави для відстрочки (хворі родичі, інвалідність тощо), або люди у віці за 60 років. Звичайно, що вони бетонні блоки руками ворочати не можуть. Або працюють жінки.

"Внутрішньо переміщені особи (ВПО) не хочуть працювати на заводах, тому що кадровик має повідомити у військкомат, а вони виїхали з тих регіонів, де військкомати втрачені через окупацію. Вважати, що можна набрати робітників з цієї когорти - дуже тяжко. По-друге, зарплати не злетять дуже суттєво під час війни. Вони не дуже конкурентні. Не треба себе тішити ілюзіями, що якщо на заводі залишилося менше людей, у власників буде більше можливості  заплатити. Тобто зарплати не дуже конкурентні", - з сумом повідомляє Костянтин Салій. 

Чи пожвавиться виробництво будматеріалів найближчими місяцями

"Зараз йде будівельний сезон. У всіх великі сподівання. Хоча він трохи менший, ніж у 2023 році. Нас рятують люди, які отримують через Мінвідновлення, через міжнародні фонди якісь гроші на відбудову. Зараз рятують великі мережі, які продають українцям будівельні матеріали, і пересічний українець, який хоче відновити зруйноване житло. Тобто простий українець за великим рахунком рятує галузь. Фактично наша галузь сподівається на «народну підтримку», яка зараз нас рятує. Великих проєктів зараз немає.

На державу покладатися не дуже надійно. Вона може дати замовлення, а потім дуже довго потрібно від неї отримувати кошти. Це дуже велика зона фінансової турбулентності, які й так знаходяться на межі фінансового банкрутства, вони не можуть собі дозволити кредитувати державу у товарний кредит. Навіть питання зведення фортифікаційних оборонних споруд - це лише 5% від загального виробництва товарних бетонів до війни. Тобто завантажити можна заводи, але без грошей це веде до знетоварення", - наголошує експерт.

У найближчі 4-6 місяців у заводів з виробництва будматеріалів буде 33-37% прибутку від довоєнного, якогось стрибка не передбачається. Якщо навіть військові дії якось припиняться і буде перемир’я або наша перемога, то все одно взимку галузь не зможе стартувати, це не сезон. Вона зможе гарно стартувати лише десь з березня 2025 року, якщо будуть сприятливі для цього умови. 

Що може зробити держава для виробників будматеріалів

В першу чергу, держава має вчасно розраховуватися за замовлений товар. Дійсно якщо держава замовляє якісь бетонні споруди або бомбосховища, то за це потрібно розраховуватися вчасно. В умовах післяоплати виробники можуть побачити свої кошти та через кілька місяців, що вкрай незручно, особливо під час війни. На цьому наголошує Костянтин Салій. 

По-друге, держава могла б зробити певне пільгове оподаткування, як це було на початку повномасштабної війни. Наприклад, 2% для бізнесу. Для такого важкого виду промисловості, як виробництво будівельних матеріалів, на думку Салія, можна зробити пільгове оподаткування, щоб українці могли дешевше купити будівельний матеріал. Відповідне і дешевше буде коштувати саме будівництво об'єктів. 

"А то виходить, що держава на відновлення українцю дає якісь гроші, а потім через ПДВ у нього з кишені 20% з них забирає через виробника. Якщо ви хочете галузь зберегти, щоб вона працювала, а вона працює не лише на мирне життя та фронтові умови, то звичайно, що потрібні якісь пільги. Я вже не кажу про пільги на оплату земельного податку, за використання природних ресурсів та інші. Дайте пільгу по ПДВ на прибуток, вже галузь себе якось покаже. Все одно не дадуть пільгу на оподаткування зарплати робітників: вони як платили, так і будуть платити. Але, принаймні, щоб товар міг втриматися та втримати нашу національну економіку на кращому рівні, то можна такі от заходи здійснювати", - пропонує керівник спілки виробників будматеріалів. 

Також експерт додає, що Україна має розробити план поводження з відходами, які утворилися внаслідок руйнування будівель після обстрілів росіян. У Європі у таких випадках з матеріалів руйнації виробляють нові матеріали. Поки ж в Україні те, що залишилося від різних будівель, просто лежить на полігонах, а найцінніші складові звідти розкрадаються. Ще одна проблема - відсутність інформації про будматеріали з їхнім описом у паспортах будинків, що заважає правильно оцінити збитки та розрахувати необхідні для ремонтів ресурси. А частина будматеріалів до повномасштабної війни завозилася з Росії, Білорусі, Придністров'я.

Іще одна проблема - обмеження у фінансових ресурсах. Державна програма кредитування 5-7-9 може допомогти лише дрібним виробникам. На грантових конкурсах теж часто донори можуть виділити незначні суми. А от комерційні банки готові видавати кредити виробникам під заставу майна підприємств та з 25-28% річних, що є невигідним.

"Не треба боятися друкувати гроші і роздавати їх саме на виробництво, а не на споживання. Виробництво породжує реальний товар і він зв’язує ці гроші. Сподіваємося, коли буде Перемога, народ змусить владу звернути увагу на реальне виробництво, а не тільки на піар та самовихваляння", - резюмує експерт. 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:

• Російський слід: ніхто точно не знає, з чого збудовані будинки в Україні та як їх правильно відновити
• Не лише зброя: які гарантії військової допомоги та майбутньої відбудови містять безпекові угоди України
• Ракетний прильот: куди звертатися, якщо будинок зруйнувано - пояснення адвоката
• Ремонт будівель, доріг та придбання безпілотників: який наразі обсяг державних закупівель і на що витрачають гроші
• Компенсація за пошкоджене житло: встановлені максимальні суми за ремонт квартири і будинка